Спадкова трансмісія та спадкування за правом представлення

Спадкова трансмісія.

1. Цивільний Кодекс України передбачає, «якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Отже спадкова трансмісія передбачає перехід права спадкування (прийняття або відмова від прийняття) від померлої особи до його власних спадкоємців.

Для встановлення спадкової трансмісії, нотаріусу необхідно визначити, чи встиг спадкоємець прийняти спадщину, та з’ясувати, чи не відноситься такий спадкоємець до категорії осіб, які за законом вважаються такими, що фактично прийняли спадщину (стаття 1268 ЦК України):

• спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем (на практиці це підтверджується реєстрацією за однією адресою) на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї;
• малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2–4 статті 1273 ЦК України.

За трансмісією, право на прийняття спадщини реалізується на загальних підставах, із урахуванням строків, встановлених законодавством України. Тобто, у випадках, коли має місце спадкова трансмісія, нотаріус, який встановив, що спадкоємець не прийняв спадщину, обов’язково повинен звернути увагу на те, скільки лишилось часу до закінчення встановленого строку для прийняття спадщини спадкоємцям, які спадкують в порядку спадкової трансмісії. Від цього залежить, коли нотаріус має право видати перше свідоцтво про право на спадщину будь-кому зі спадкоємців, оскільки строк на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії є загальним, але не може бути меншим ніж три місяці. У випадку, коли залишилось менш ніж три місяці, він подовжується до трьох місяців. У випадках пропуску строку прийняття спадщини, спадщина приймається в порядку спадкової трансмісії за письмовою згодою інших спадкоємців, або в судовому порядку, якщо суд визнає причини пропуску цього строку поважними.

Звичайний порядок оформлення спадщини у разі спадкової трансмісії: спадкоємці померлого спадкодавця подають заяву про прийняття спадщини до нотаріуса за місцем відкриття спадщини після спадкодавця, який помер першим. Якщо спадкоємців за спадковою трансмісією декілька, частка померлого ділиться між ними порівну.

2. Спадкування за правом представлення регулюється статтею 1266 ЦК України – це порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці п’ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця, що помер до відкриття спадщини.

За правом представлення онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, що могли б успадковувати, але померли до відкриття спадщини.

Основними засадами спадкування за правом представлення є:

• онуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові, якби вони були живими на момент відкриття спадщини; прабаба, прадід, спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям, якби вони були живими на момент відкриття спадщини;

• племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім батькові, матері (братові або сестрі спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини;

• двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькові, матері (дядькові та тітці спадкодавця), якби вони були живими на момент відкриття спадщини.

При спадкуванні за правом представлення кількома спадкоємцями, частка померлого ділиться між ними порівну. Особи, які спадкують за правом представлення, не можуть спадкувати обов'язкову частку, яка належала їх померлому родичу.

Спадкова трансмісія та спадкування за правом представлення викликає багато проблематичних питань в практичному застосуванні.

Спадкування за правом представлення необхідно відрізняється від спадкової трансмісії за наступними критеріями:

• при спадкуванні за правом представлення необхідною умовою є смерть спадкоємця раніше спадкодавця, а спадкова трансмісія застосовується у випадку, коли спадкодавець помер раніше, але спадкоємець також помирає, не встигнувши прийняти спадщину.

• при спадкуванні за правом представлення померлий не був закликаний до спадкування, в даному випадку не йдеться про перехід права на спадкування від померлого до його спадкоємців. Спадкова трансмісія такий перехід передбачає, оскільки вже закликаний до спадкування спадкоємець набув право спадкування (право прийняти спадщину або відмовитись від її прийняття), але не встиг його реалізувати;

  – спадкування за правом представлення можливе лише при спадкуванні за законом, тоді як спадкова трансмісія поширюється на спадкування і за законом, і на спадкування за заповітом.