Право на обов’язкову часту у спадщині застосовується при спадкуванні по заповіту. Законом  передбачається  право фізичної особи (спадкодавця) призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити своє спадкове майно, майнові права та обов’язки на свій розсуд. Разом з тим, у стаття 1241 Цивільного кодексу України передбачає право певних осіб на отримання частки у спадковому майні, незалежно від змісту заповіту. Цим самим,  закон гарантує визначену частку у спадщини, яка називається обов’язковою часткою. Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.

Перелік таких осіб, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є:

• Малолітніми (не досягли чотирнадцяти років);
• Неповнолітніми (не досягли вісімнадцяти років);
• повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (в тому числі усиновленими);
• непрацездатною вдовою (вдівцем);
• непрацездатними батьками (усиновителями) та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Продовження особою (спадкоємцем) трудової діяльності після досягнення загального пенсійного віку не позбавляє права на обов’язкову частку у спадщині. Однак, вихід на пенсію на пільгових підставах права на обов’язкову частку у спадщині не дає.

Обов’язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка б належала кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом.

Право на обов’язкову частку в спадщині не потребує згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. У випадках, коли інші спадкоємці за заповітом заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то їм необхідно звернутись з позовом до суду. З урахуванням відносин між спадкоємцями, у встановлених законом випадках, суд може зменшити розмір обов’язкової частки . Наприклад, коли здійснення права на обов’язкову частку у спадщині перешкоджає можливості передати спадкоємцеві за заповітом майно, яким спадкоємець, що має право на обов’язкову частку, за життя спадкодавця не користувався, а спадкоємець за заповітом використовував його для проживання. Також можуть бути враховані відносини між спадкоємцями і спадкодавцем, які існували за життя останнього, а також інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, майновий стан спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині).

При визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які могли б спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

Визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування ( у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини).

Для встановлення спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, моє можливість звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Не мають права на обов’язкову частку при спадкуванні за заповітом, спадкоємці інших черг, а також онуки і правнуки спадкодавця, батьки яких померли до відкриття спадщини. Наприклад, якщо громадянин склав заповіт на користь будь-якої особи, а на момент відкриття спадщини буде встановлено, що у спадкодавця є непрацездатний брат, то все майно успадкує спадкоємець за заповітом, оскільки брат права на обов’язкову частку не має.

Позбавлення права на обов’язкову частку в спадщині закон не передбачає.

Спадкоємець, який має право на обов’язкову частку у спадщині може відмовитись від отримання обов’язкової частки, подавши до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

У випадках, коли спадкоємець, який має право на обов’язкову частку у спадщині, не прийняв спадкове майно у встановлений законом строк (шість місяців), чи відмовиться від спадщини, майно успадковується спадкоємцями за заповітом.

Обов’язкова частка визначається шляхом визнання права за спадкоємцем на ідеальну частку у спадщини чи виділенням йому при розділі визначених речей із спадкової маси. Якщо заповідається не все майно, обов’язкова частка виділяється, в першу чергу, за рахунок не заповіданої частини, а при її недостатності - за рахунок заповіданої.

У випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов’язковій або більша, то правила статті 1241 Цивільного кодексу України не застосовуються.

Обов’язкова частка – це мінімум того, що може отримати малолітній, неповнолітній чи непрацездатний спадкоємець першої черги (за винятком зменшення її за рішенням суду). Тому на спадкоємця, який одержав саме цю частку, не може бути покладений заповідальний відказ, він не може бути зобов’язаний вчинити певну дію, спрямовану на досягнення суспільно-корисної мети, щодо цієї частки не може бути встановлений сервітут.