Спадкування в Україні

Спадщина в Україні: за законом, за заповітом; прийняття, оформлення, право на спадок

Хоча б раз у житті кожна людина стикається з поняттям «спадок» або «успадкування». Такий запит найбільш популярний в топі приводів для звернення до юриста. Отже, що ж таке спадкування?
Відповідно до українського законодавства спадкуванням є перехід прав та обов'язків від померлої фізичної особи, (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки (за винятком, визначених ст. 1219 Цивільного кодексу України), що належали спадкодавцеві і не припинилися на момент смерті (відкриття спадщини).
Часом відкриття спадщини вважається час смерті спадкодавця.
Місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання спадкодавця.
В Україні існують два види спадкування: спадкування за законом і за заповітом.
Розглянемо їх детально.

Спадкування за законом


Спадкування здійснюється за законом у разі, коли спадкодавець не залишив заповіту. При такому виді спадкування спадкоємці умовно діляться на черги, при цьому кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, передбачених законом.
При цьому, закон передбачає два способи змінити черговість спадкування: нотаріальний і судовий. У першому випадку, після відкриття спадщини, зацікавлені спадкоємці можуть змінити черговість нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців. У другому, особа, яка є спадкоємцем наступної черги, за умови надання нею спадкодавцеві тривалої матеріальної (або іншої) допомоги, за умови, що останній в силу віку, важкої хвороби або каліцтва, знаходився в безпорадному стані, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка успадковує по закону.

В Україні визначена наступна черговість спадкування:
- в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, батьки;
- в другу чергу - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
- в третю чергу - рідні дядько та тітка спадкодавця;
- в четверту чергу - особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
- в п'яту - інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення), утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Спадкування за заповітом

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи з повною цивільною дієздатністю на випадок своєї смерті.
Спадкодавець може призначити своїми спадкоємцями кого-небудь, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних чи родинних відносин. Також, спадкодавець може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, за винятком осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Заповіт може бути складено щодо усієї спадщини або тільки її частини. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.
Законодавством України визначено осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, до яких законом віднесено: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.
Заповідач має право у будь-який час скасувати, скласти новий заповіт або внести в нього зміни.
Якщо спадкодавець не скористався своїм правом і не склав заповіт, а також у випадках, якщо заповіт було визнано недійсним, процедура оформлення спадщини відбувається на загальних підставах - за законом.

Здійснення права на спадкування

В Україні для прийняття спадщини законом встановлено строк у шість місяців, який починається з моменту смерті спадкодавця.
Разом з тим, у разі пропуску цього строку з поважних причин, такий спадкоємець може звернутися до суду для відновлення строку.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем її відкриття. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємець має право як прийняти спадщину, так і не прийняти її. Це стосується як спадкоємців за заповітом, так і за законом. Прийняти або не прийняти спадщину можна тільки в загальній її масі! Неможливо прийняти тільки права і відмовитися від обов'язків. Заява про відмову від прийняття спадщини також подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для його прийняття. Важливо! Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю.
Згідно ч.2 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, автоматично вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом терміну він не заявить про відмову від неї.
Ті ж спадкоємці, які не проживали постійно із спадкодавцем на момент його смерті, повинні особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини до закінчення 6 місяців з дня її відкриття.
Перелік документів, необхідних для прийняття спадщини, є індивідуальним для кожного спадкоємця і залежить від виду спадкування (за законом або заповітом), успадкованого майна. Для отримання свідоцтва про право на спадщину спадкоємець (або його представник) повинен подати нотаріусу (який веде спадкову справу) заяву. Нотаріальні дії вчиняються після оплати, а в передбачених законом випадках, після сплати податку з доходів фізичних осіб, в день подачі документів. При зверненні спадкоємця, нотаріус перевіряє: факт смерті спадкодавця; час і місце відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо відбувається спадкування за законом; склад спадкового майна.

Оформлення спадщини

Спадкоємець, який прийняв спадщину, по закінченні 6 місяців повинен звернутися до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину. Таке свідоцтво видається кожному спадкоємцеві із зазначенням частки.
Також необхідно пам'ятати, що в деяких випадках спадкування в Україні тягне за собою необхідність сплати податків. Оподаткування для резидентів і для нерезидентів різняться.
Першим таким відмінністю є ставка податку: у нерезидентів вона становить 18% + 1,5% військовий збір, а у резидентів 5% + 1,5% військовий збір
Другою відмінністю є термін сплати податків: нерезидентам необхідно заплатити податок до отримання свідоцтва про право на спадщину (без сплати податків нерезидент не зможе вступити в права спадкування), в той час як резидент, спочатку отримує свідоцтво про право на спадщину (вступає в права спадкування) і зобов'язаний заплатити податок в кінці першого кварталу наступного календарного року.
Безпосередньо свідоцтво про право на успадковане майно (якщо право власності підлягає держреєстрації) видається нотаріусом після подання документів, що засвідчують право власності спадкодавця на майно. Також це свідоцтво видається при наявності в спадковій справі всіх документів. Нотаріус, за вимогою громадянина, зобов'язаний видати довідку про перелік необхідних документів та вартість послуг.

У вас є питання або потрібна кваліфікована консультація?

Зв'яжіться з нами! Ми допоможемо вам знайти рішення!